Валерка, друже наш найкращий. Сьогодні твій останній шлях, і я пишу тобі останнього листа. Ще місяць тому ти був у Києві на декілька днів. Ви з Елею зайшли до нас на пів годинки (останні пів годинки). Ми, як завжди, жартували і про цю кляту війну говорили. Ти був завжди поруч, ти — мега крутий чувак, як каже мій старший син Саша, а у Тімура ти — улюблений Дядя Валера. Ти для нас справжній герой. Ми будемо дуже сумувати за тобою, але згадувати тільки з посмішкою. Герої не вмирають. Героям Слава!

Друже…
Нас стільки всього пов’язувало і пов’язує досі – наші музичні фестивалі разом, наші сплави і походи, ігри і розмови до ранку, і так багато всього... Є всього пару людей в житті, з ким в мене такий сильний емоційний зв’язок і про кого я можу сказати, що люблю цю людину. Ми могли обговорювати, що завгодно (серіали або книжки, особисті проблеми, політику, твій соліпсизм чи твої прогнози, які часто збувалися), а ще саме з тобою було комфортно мовчати разом.
В тебе був під рукою дотепний жарт на будь-який випадок (колись ми з тобою першого квітня розіграли всіх друзів і запросили всіх по електронній пошті на єврейське весілля, якого не було і вони всі повірили). Так багато спогадів, та ми б мали створювати нові і нові…
Ти завжди був самою доброю людиною в нашій компанії, хоч війна вже забирала тебе потроху – ти почав втрачати оптимізм і потрохи закривався від людей.
Наш емоційний трікстер-добряк – ти завжди вірив, що твій фарт допоможе викинути кубики на будь-яку складну ситуацію саме так, як треба. Та не цього разу…
Все мало бути не так і це все так несправедливо, Валєра, і так боляче, так сильно боляче
Я не вірю в загробний світ, та якщо він є – там зараз ранній світанок і ти чекаєш на нас всіх, слухаючи funk на березі річки, посміхаючись сонцю і своїм думкам

Так хочеться вірити, що це все неправда... що ти просто не хтів, щоб ми знову записували тобі привітання з Днем Незалежності від Радіо 4.5.0...що ти нас розвів, як котанів...
і ми, як колись, великою компанією завалимся до тебе, а ти будеш хвалитися діагоналлю своєї нової плазми, постійнно оновлювати нам миски з гарячим попкорном і просити нас не засинати до ранку, поки не закінчиться фільм...
Дякую, що був 💔
і що з 2013 року своєю проукраїнською позицією вчиш мене, щоб слова не розходились з діями
до зустрічі, Валєр,
мяу!

Людина, яка всіх завжди смішила, але часто була сумна. Топ порадник по серіалам, imdb відпочиває у порівнянні з тобою. Найкращий впевнений водій, з яким я коли-небудь їздила. Рибалка, який не любив рибу, а любив процес і провалювався в нього з головою. Грибник, у якого був нюх на кожен гриб у лісі. Твої курячі крильця та запечену картоплю ніхто не переб'є. Добряк Валєра, якого можна було так просто розвести в мафії ніжним котятки-котятки. Людина, яка нічого не боялася. Людина, яка вийшла першим з нас на Майдан за покликом Наєма і пішла з нього лише коли все закінчилось. Мужчина, з ким з самого раннього ранку ми зустрілися першими 24.02.2022, пили каву під вибухами, тебе трясло не від вибухів, а від переконання, що ти маєш зробити по закону, і вже через кілька годин ми проводжали тебе з рюкзаком на зупинку траліка на Драйзера, який прямував у військомат. Імпульсивний, емоційний, який боровся за справедливість. Я не знаю, як так сталося, що твій фарт тебе полишив, хоча ти всіх навколо переконав, що з тобою нічого не може статися. Я була впевнена, що ми всі, абсолютно всі, доживемо до старості і будемо у твоїх Літочках сидіти з косячком на березі річки, дивитися на персеїди, жартувати, сперечатися, згадувати. Я не вірю і не повірю. Я так і не встигла тебе прокатати і показати, що я таки норм водій, і ще не встигла показати дещо важливе. У мене в голові за ці дні стільки спогадів і слів, які варто було сказати. Я не знаю, що відбувається після, але у тебе там точно мають бути найкращі серіали, найцікавіша музика і самий о@уєнний Ланос на весь рай. Ми будемо дуже сумувати, Валєр, так нечесно було з твоєї сторони. Я не знаю, як переживати такі втрати. Я ненавиджу всіх грьобаних рашистів. Найстрашніше - це неможливість щось змінити. Але насправді найстрашніше, що більше я ніколи з тобою не поговорю. Колись я зможу поставити в машині Lюk і співати "де я буду, де я буду де-де-де" на ріпіті і згадувати, як ми орали її в дорозі і плакали, ще нічого не знаючи про майбутнє. Ти мій Друг, незважаючи на всі різні події, що сталися за ці 18 років, і мені зараз дуже-дуже-дуже болить. Я знаю, що біль пройде, бо інакше ми б не виживали. Я буду пам'ятати про тебе завжди.

Валерій! В мене нема з тобою жодного селфі, але є мільйон фото як ти граєшся з моїми дітьми чи з дітьми наших спільних друзів. Спогади про нові роки, дні народження, нескінченні бесіди на балконах.
Малі вигадали тобі нікнейм «Валєрчик-еклєрчик». Бо тільки ти міг їх розвеселити до кольок в животі, спілкуватися як з рівними, лоскотати чи катати коником.
Донька моєї сестри, за три тижні до свого дня народження ходила по супермаркетах шукаючи подарунок для свого «тата Валєри». 23 серпня ти встиг її привітати, а потім в цей же день, в день її дня народження, ти загинув виконуючи бойове завдання. Вона тебе дуже любила. Так тобою пишалась.
Ще до того, як я з тобою познайомилась, я вже начулась історій про саму добру та веселу людину в світі. У житті ти виявився ще кращим.
Сьогодні як наяву бачу…
Тебе, теплого весняного вечора. Ти йдеш нам на зустріч. Й ми всі сміємось та обіймаємось поруч із Думою під небом Флоренції.
Тебе, спекотного літнього дня, коли ти даруєш букет червоних маків моїй сестрі, своїй майбутній дружині.
Тебе, по відео зв’язку напередодні хрещення моєї доньки.
Я досі чую твій голос: «Катюша, золотце, з днюхой. Хай твої мрії стануть ближче до реальності, і здійсняться. Міцного здоров’я, щастя та миру. Все буде добре, мала!»
Валєра, людина щастя, свята. Навіть попри сльози, його згадуєш із посмішкою.
Боже, це так важко🙏