Володимир Анатолійович
Мартинюк
56-та окрема мотопіхотна Маріупольська бригада

Сухопутні війська
Позивний
Мажор
Звання
Солдат
Посада
Мінометник
Вова був неймовірно світлою, щирою та доброю людиною, завжди посміхався та до всього ставився з гумором та позитивом. Він любив життя, любив людей, завжди допомагав усім. Він був справжнім чоловіком, сильним, і при цьому ніжним та люблячим, дбайливим. Мені дуже пощастило бути твоєю коханою, мати такого неймовірного чоловіка. Пишаюся тобою, дуже кохаю та сумую, мій найкращий у світі.
Мартинюк Анастасія
дружина
Біографія
Місце народження
Народився у с. Новомиколаївка, але дитинство та юнацькі роки жив у м. Токмак, Запорізької області.
Студентські часи
Отримав середньо-спеціальну освіту у ДНЗ «Токмацький ПФЛ», спеціальність електрогазозварювальник.
АТО
Володимир вступив до лав ЗСУ в березні 2020 року, коли йому було 22 роки.
Повномасштабне вторгнення
Початок повномасштабного вторгнення Вова зустрів безпосередньо на фронті. До останніх своїх днів мужньо обороняв нашу державу, був в гарячих точках Донецької та Запорізької області.
Останній бій
З початку повномасштабного вторгнення Володимир був на фронті в Донецькій області, але під кінець 2022 року його батальйон було переведено до Запорізької області. На початку 2023 року Вова провів свій перший бій за рідну область, і на жаль, свій останній бій у житті. Загинув в запеклому бою поблизу міста Гуляйполе, від ворожого обстрілу.
м. Гуляйполе, Гуляйпільська громада, Пологівський р-н, Запорізька обл.
Україна
3
.I
.2023
Герої не вмирають
Спогади рiдних i близьких
Остання адреса
Алея Слави у м.Кушугум
Спадщина та пам'ять про ваших близьких не зникне.
Створіть вічну сторінку спогадів про людину, яка вам була близька. Збережіть спогади для майбутніх поколінь
Створити сторінку спогадів