с. Оришківці, Тернопільська область

Ігор народився в селі Оришківці Тернопільської області. Після смерті батька саме він став опорою для родини — взяв на себе відповідальність, підтримував близьких, допомагав у всьому, про що просили. Рідні згадують його як надзвичайно добру, щиру й надійну людину. Сестра Оксана говорить про нього з особливою теплотою: брат був для неї підтримкою в будь-якій ситуації, завжди приїжджав на допомогу та мав «золоті руки».

Дитинство Ігоря минуло на Тернопільщині. Змалку він привчався до праці, був відповідальним і працьовитим. Сільське життя сформувало в ньому любов до землі, роботи та простих людських цінностей.

У юності Ігор визначився з майбутньою професією та обрав робітничий фах. Він прагнув мати стабільну роботу й забезпечити гідне життя для себе та родини. Його завжди вирізняли працьовитість і вміння працювати руками.

Ігор закінчив Чортківське вище професійне училище, де здобув професію шофера-тракториста. Саме тут він отримав фах, який став основою його подальшої трудової діяльності.

Після навчання Ігор працював за спеціальністю. Згодом поїхав на заробітки до Польщі, де працював на будівництві. У селі Купчинці Козівського району, де він проживав, майже в кожному дворі є частинка його праці. Він допомагав односельцям, майстрував, будував, удосконалював. Найбільшою мрією було звести власний будинок — і все своє життя він крок за кроком втілював її в реальність.

Ігор був турботливим чоловіком і батьком. У нього залишилися дружина, донька та син. Рідні називають його найкращим татом — люблячим, уважним і відданим сім’ї.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Ігор залишив мирне життя та став на захист Батьківщини. Він воював у складі 24-та окрема механізована бригада, обіймав посаду стрільця. За мужність і службу був посмертно нагороджений відзнакою бригади «Хрест героя».