Євген Вадимович
Галузін
17-та танкова бригада
Сухопутні війська
Позивний
Звання
Старший сержант
Посада
Біографія
Місце народження
Народився 18 серпня 1982 року в смт Новопокровка Солонянського району Дніпропетровської області
Батьки
З особливою ніжністю та турботою піклувався про маму Людмилу Іванівну та бабусю Поліну
АТО
Для Євгена війна розпочалася ще у 2014 році в зоні АТО, де прослужив рік. Повернувся додому з погонами сержанта та відзнакою від Президента України.
Далі зайнявся своєю улюбленою справою автомобіліста.
Повномасштабне вторгнення
З початком повномасштабної агресії, як досвідченого воїна з бойовим досвідом, Євгена уже 28 лютого 2022 року направили у 17-у танкову бригаду.
Мамі телефонував практично щодня, намагаючись якомога обережніше розповідати про своє солдатське життя.
Діти
У 2007 році одружився, та у 2009 році став татом для донечки Лізи.
Дитинство
Євген ріс звичайним хлопчиком, до школи пішов у 1988 році - закінчив у 1999 році. Вчився посередньо, любив працювати, було багато друзів, жив у бабусі з дідусем.
Життєва активність
Був членом Українського товариства мисливців і рибалок. Риболовля була для Євгена та його родини улюбленим відпочинком.
Юнацтво
Після закінчення школи відразу став працювати, любив автомобілі. У 2001 році пішов до лав Збройних Сил України. Після служби повернувся до міста Дніпро, де працював на фірмі "Стеора" водієм. Дуже любив свою професію і пишався, що він автомобіліст.
Останній бій
Останній дзвінок пролунав першого квітня. Саме тоді їхню бригаду відправили на бойове завдання в Новотошківку на Луганщині. А через кілька днів, шостого квітня, сталося невідворотне – Євген разом із побратимами загинув від ворожого снаряда. Згорьована мати навіть не змогла похоронити сина.
Україна
6
.IV
.2022
Герої не вмирають
Спогади рiдних i близьких
Остання адреса
Спадщина та пам'ять про ваших близьких не зникне.
Створіть вічну сторінку спогадів про людину, яка вам була близька. Збережіть спогади для майбутніх поколінь
Створити сторінку спогадів
