Саша народився 16 березня 1970 року в місті Бориспіль Київської області.

Батько - Слюсар Віталій Михайлович, уродженець села Мазінки Переяславського району Київської області. Мати - Слюсар (Ціла) Ніна Михайлівна, родом з села Поділля Переяславського району Київської області

Перші місяці життя Саша провів в селі Поділля, звідки родом його мама. Коли батьки отримали квартиру - пішов у дитячий садочок в Києві на Березняках. В 1972 році у Саши народилася сестричка Тетяна (померла через 7 місяців після народження). В 1976 році народився брат Руслан (помер у серпні 2012 року). В 1977 році Саша пішов до школи 228, яку закінчив у 1985 році, придбавши там багато друзів, які залишилися з ним і в дорослому житті.

Випустившись зі школи після 8го класу, Саша здобув професійну освіту за спеціальністю слюсар-ремонтник у СПТУ № 14 м.Києва. Паралельно завершив середню освіту, закінчивши вечірню школу. Отримав права на водіння авто. З 1988 по 1990р. проходив службу в арміії, служив у військах ППО в м.Полтава.

Повернувшись в Київ після служби в армії, працював електриком на приватному підприємстві. В 1991 році познайомився зі мною, своєю майбутньою дружиною :) Одружився 18 липня 1992 року. Тоді ж змінив місце роботи і деякий час працював в НПО АРМА.

В 1994 році пішов на службу в Управління державної охорони України. Пропрацювавши там біля двох років, в 1996 році перейшов на роботу в службу безпеки Промінвестбанку. Працював керівником особистої охорони Голови правління банку, був його особистим тіло-охоронцем. Паралельно з роботою у банку 2003 році здобув вищу освіту, закінчивши Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет та здобувши кваліфікацію вчителя фізичної культури. Мав сертифікат тіло-охоронця. Роботі в банку Саша присвятив 17 років свого життя, звільнився в 2013 році. Почав працювати в інших організаціях, паралельно здобуваючи інші спеціальності. В 2014 році служив тіло-охоронцем у приватних осіб, всю буремну зиму провів на ЄвроМайдані, приймаючи участь в Революції Гідності. В подальшому був прорабом на будівництві декількох об'єктів.

В щасливому шлюбі у нас народилося двоє синів: старший Віктор у 1994 році, молодший Нікіта у 2009 році. Саша був прекрасним батьком, багато часу проводячи з дітьми. Старшого сина навчив кермувати автівкою, Віктор з 14 років вже сідав за кермо :) Також передав свій досвід в ремонті авто та якихось побутових ремонтів, бо немає такої речі, щоб Віктор не поремонтував :) Нікіті в цьому плані пощастило менше - Саша не встиг передати йому свій практичний досвід :( Сподіваюсь, ми це надолужимо завдяки Віктору.

Ми багато подорожували, щороку їздили на відпочинок в Карпати, підіймалися на Говерлу. Саша дуже любив їздити в Закарпаття, там у нас багато родичів, які приймали його, як рідного :) Протягом року ми подорожували Києвом: це були виставки, музеї, кінотеатри, Ботанічний сад, ВДНГ. Саша погоджувався на любу авантюру: чи це поїздка на авто в Чорногорію на відпочинок, чи подорож в Івано-Франківськ на виставу Франківського театру всієї родиною на двох авто :) Я вдячна долі, що маю багато спогадів про наші подорожі ♥

Повномасштабне вторгнення наша сім'я зустріла вдома в Києві. Прокинулися від вибухів та одночасного дзвінка: Саші повідомили, що почалася повномасштабна війна. 24 лютого Саша заправив авто, облаштував нам укриття в підвалі будинку, завершив деякі справи. 25 лютого, в мій день народження, пішов з сином Віктором до військомату. Віктора завернули. Саші видали зброю і він став до лав захисників Києва. Перший час базувалися поблизу дому в спортзалі школі, ходили на чергування по району. Потім стали базуватися в лісі на виїзді з Києва. Там мали ППД і виконували завдання з оборони Києва та області. В жовтні 2022 року їх батальйон перевели в Донецьку область, де вони служили, воювали до березня 2023 року. З березня по вересень 2023 р. були на ротації в Київській області. В травні-червні був на навчальному полігоні в Німеччині. У вересні Сашин батальйон було переведено до Харківської області, де Саша з побратимами вже займався саперною справою, мінував-розміновував різні участки вздовж ЛБЗ. В січні 2024 року Саша отримав поранення в голову, прозодив лікування та відновлення в госпіталі м.Кривий Ріг. Невдовзі знову повернувся до виконання службових обов'язків. У березні 2024р. Саша мав короткочасну відпустку, яку ми з молодшим сином Нікітою провели в Карпатах. В червні несподівано міг бути присутнім на дні народження старшого сина Віктора. 19 червня повернувся на службу- це було востаннє, коли ми бачилися "вживу". Потім два місяці спілкувалися по відео-зв'язку. 13 серпня 2024 року отримали страшну звістку про Сашину загибель.